Перший дитячий садок, чи як їх тоді називали «ясла» з’явились в нашому селі з початком колективізації, як данина новому часові. Зараз вже важко встановити деталі, але більш усього він був сезонним і розміщувався, як і решта адмінбудівель, в так званих «куркульських хатах». Більше збереглося згадок про так звані «патронати». До війни такі були на території кожного з колгоспів і жили там діти, в яких батьки померли під час голодомору 32-33 років. Є свідчення, що дітей у «патронати» віддавали навіть доведені до відчаю батьки, щоб врятувати від голодної смерті. Система патронатів збереглася в післявоєнні роки.
На території села їх було три. Після війни там перебували діти, які залишились сиротами під час Великої Вітчизняної війни. За спогадами тих, кому довелося там бути, патронатом називали будинок, де жила жінка , якій видавали з колгоспу продукти, щоб можна було прогодувати окрім своїх дітей ще кілька сиріт. Згодом потреба в патронатах відпала, бездоглядних сиріт почали передавати в дитячі будинки. Кожен колгосп, а їх на території села було три «Комсомолець», «Новий шлях», «Серп і молот» мав свої ясла. Вони збереглися і після укрупнення колгоспів у 1950 році. В яслах працювали здебільшого жінки, які по стану здоров’я переводилися на «легку працю», молоді матері або жінки похилого віку. Іграшок там практично не було, а з розваг була лише обов’язкова купа піску. В зв’язку з будівництвом Кременчуцького водосховища та переселенням жителів сіл, що підлягали затопленню (Шушвалівка, Покотилівка, Солодівка та ін.) в Броварках різко зросла кількість населення. Постало питання про будівництво нового, сучасного дитячого садка. В 1965 році в Полтавській обласній міжколгоспній проектній конторі був замовлений проект і розпочалося будівництво, яке було завершено в 1968 році.
Будівництво велось будівельною організацією «Міжколгоспбуд» за кошти колгоспу «Ленінець» з подальшою компенсацією. В нове приміщення перебрались дитячі ясла з старого центру села та другої бригади, на території першої бригади дитячий садок продовжував працювати до кінця 70-х років. Новий колгоспний дитячий садок було збудовано неподалік нового адміністративного центру села, за найновішим на той час проектом. Він мав незвичні тоді для села високі стелі (висота 3,5 м), великі вікна, водогін, каналізацію, центральне опалення. Дитсадок був розрахований на дві групи. Кожна мала великі світлі веранди, кімнати для занять, спальні. Дитсадок мав кухню, господарські кімнати. В дворі розміщалась котельня, господарське приміщення. Для дитсадка була виділена територія в 0,5 га . Але незважаючи на це, продовжував працювати сезонно. Дещо змінився принцип підбору кадрів. Голова правління колгоспу направив працювати до дитячого садка молодих жінок, які вміли співати та грати на музичних інструментах. Першою завідуючою новозбудованого дитячого садка стала Удова(Ганжа) Олександра Кирилівна. Це була обдарована жінка, яка гарно співала, грала на музичних інструментах. Колегами її стали Габа Ганна Петрівна, Давиденко Любов Іванівна, Голубнича Олександра, Ганжа Наталія Калениківна, Семенченко Ганна Сидорівна, Ломако Ніна Гаврилівна, Мала Єфросинія Іванівна. Габа Ганна Петрівна була направлена на курси вихователів при Глобинському районному відділі освіті. Головним показником роботи став рівень художньої самодіяльності.
Діти брали участь в концертах, були учасниками передач місцевого радіо. До сьогодні зберігся сценарій однієї з радіопередач. Колектив підібрався молодий, талановитий. З вихованцями проводили заняття, на яких діти малювали, ліпили, співали. Але час диктував нові вимоги. Реформа освіти 70-х років вимагала інших підходів до питань дошкільної освіти. В 1971 році в дитячий садок була направлена випускниця Лебединського педагогічного училища Грищенко Варвара Василівна. Тодішній методист районного відділу освіти з дошкільного виховання Тунік Л.Ф. поставила голові колгоспу Магді Г.К. ультиматум «або дитячий садок працює цілий рік, або молодого спеціаліста переведуть працювати в Сиротенки». При цьому розхвалюючи тамтешній садок та місцевий колгосп і його голову. Це спрацювало безвідмовно, голова, який до цього часу не погоджувався і не міг зрозуміти для чого здався дитячий садок ще й узимку не міг допустити, щоб Броварки були в чомусь гірші від Сиротенок. Адже на той час колгосп «Ленінець» вже був «мільйонером». 70-і роки були періодом розквіту дитячого садка. В колгоспній столярній майстерні виготовили гойдалки, гірки, пісочниці. В тракторній бригаді – каруселі, обладнання для фізкультурного майданчика, яке до речі служить до цих пір і знаходиться в прекрасному стані. Завдяки молодому спеціалістові, робота почала вестися згідно програми дошкільного виховання. В дитячому садку з’явилась підготовча група, де дітей почали готувати до школи, вчили читати, писати, рахувати.
У 1974 році завідуючою стала Габа Галина Петрівна, Удову Олександру Кирилівну, як талановиту співачку перевели на роботу до місцевого будинку культури. Колектив поповнився молодими спеціалістами: випускницею Кременчуцького педагогічного училища Буш (Крючко) Ольгою Іллівною, та випускницею Дніпропетровського педагогічного училища Мухою (Борщ) Тетяною Василівною.
Колгосп мільйонер добре дбав про матеріальне забезпечення дитячого садка: були придбані сучасні меблі, телевізор, холодильник, програвач. Постійно оновлювалися іграшки, постільна білизна, посуд. Додатковим стимулом були часті відвідини колгоспу іноземними делегаціями, яким тодішній голова колгоспу Магда Г.К. обов’язково показував дитячий садок. 1982 році в дитячий садок, після закінчення Кременчуцького педагогічного училища, прийшла працювати Пасько (Приступ) Лариса Дмитрівна. В 1985 році вона вступила до Київського державного педагогічного інституту імені Горького на факультет дошкільної психології та педагогіки і стала одним з перших вихователів району, який здобув вищу освіту. Броварківський дитячий садок вважався одним з кращих в районі. На його базі проводилися різноманітні семінари, методоб’єднання, школи передового досвіду. Двом вихователям дитячого садка Денисенко В.В.(1986 р.), Приступ Л.Д. (1989 р.), рішенням атестаційної комісії було присвоєно звання «Вихователь-методист». В 1986 році дитячий садок очолила Денисенко В.В.
1986 рік був роком реформи в освітній галузі. До школи одночасно пішли підготовча та старша групи дитячого садка. Але незважаючи на це кількість дітей в дитсадку не зменшилась. Здавалось ніщо не віщувало біди. Першим дзвіночком стала аварія в котельній. Вийшов з ладу опалювальний котел. Ні ремонтувати, ні замінювати його ніхто не став. Правління колгоспу вирішило закрити дитячий садок до весни. Навесні, після косметичного ремонту, дитячий садок все ж таки відновив роботу. Але вирішили скоротити весь технічний персонал. Залишились завідуюча, вихователі та кухар. Обов’язки нянь виконували всі гуртом. Але наступила осінь, опалювальний котел так ніхто й не відремонтував, дитячий садок знову закрили до весни. А так, як дитячий садок підпорядковувався колгоспу, працівники вважались колгоспниками і на них поширювалося прийняте в колгоспах виконання річного мінімуму трудової участі (270 днів) в осінньо-зимовий період працівникам доводилося працювати на сільськогосподарських роботах та на фермі. Багато працівників з ДС звільнилися, перейшли в інші сфери діяльності. Кількість дітей в дитсадку неухильно зменшувалась так як погіршувалась демографічна ситуація, багато батьків залишились без роботи, а також відпустка по догляду за дитиною збільшилась до трьох років. Значення дошкільного виховання, як початкової ланки шкільної освіти було знівельовано. Врешті решт працювати в дитячому садку залишилися лише Денисенко В.В, яка виконувала обов’язки завідуючої та кухаря, та Приступ Л.Д. – вихователь і няня. Дітей було мало – 10-15 чоловік. Правда на допомогу на літній період правління присилало в дитячий садок дівчат-студенток. Так нетривалий час в ДС працювали Денисенко А.В., Бугаєнко Н.М., Росенко Л.С. Економічна ситуація погіршувалась з кожним роком. Колгоспи намагалися позбутися соціальної сфери, яка стала для них непотрібним тягарем. Дитячі садки в районі закривались один за одним. Багато стояли вже в руїнах. Особливо боляче було за Бугаївський та Липівський дитячі садки. Новозбудовані садки – красені, предмет заздрості всіх дошкільників району – стояли пустками. Але Броварківський ДС ще тримався. Кількість дітей потроху збільшувалась, навесні 1999 року було зроблено косметичний ремонт силами колгоспу, з’явилась надія, що справи потроху налагоджуються.
Тому звістка про те, що дитячий садок закривають, прозвучала як грім серед ясного неба. Свої дії тодішній керівник господарства (ПСП «Броварки») Колотієвський О.М. пояснив урядовою постановою про передачу всіх об’єктів соціально-культурної сфери на баланс сільських рад та зміною в податковій системі. А так як коштів на утримання дитячого садка сільська рада ( сільський голова – Магда О.О.) не мала, то в результаті дошкільний заклад припинив своє існування. Наївні спроби достукатись до здорового глузду місцевих та районних керівників успіху не мали. Двохтисячні роки можна по праву вважати крахом мережі сільських дошкільних закладів. Але пройшло три роки, держава почала виділяти певні кошти на відновлення мережі дошкільних закладів. В першу чергу відновлювали ті ДНЗ, приміщення яких більш-менш збереглися. А так як ті три роки, які дитсадок не працював, Денисенко В.В виконувала функції сторожа, то приміщення та певна матеріальна база була збережена. Роботу ДНЗ вдалося відновити з мінімальними державними затратами в 2003 році. В цьому велика заслуга тодішнього сільського голови Борщ Тетяни Леонідівни. Була відновлена система опалення, водопостачання та каналізації, силами батьків та персоналу було зроблено косметичний ремонт. Очолила оновлений дитсадок Приступ Лариса Дмитрівна, вихователі Ізосіна Людмила Станіславівна, Бабич Наталія Миколаївна, Гончаренко Зоя Валентинівна, няні Годердзішвілі Людмила Іванівна, Жужуєва Ліза Шахір’янівна, повар Кутя Ольга Павлівна, медсестра Ротко Наталія Володимирівна. Дитсадок відвідували діти з Броварок, Петрашівки, Бугаївки, Гриньок (з останніх двох сіл небагато дітей). Через кілька років дитсадок було газифіковано.
В 2008 році дитячий садок відсвяткував сорокову річницю з часу заснування. Але проблем залишалося ще дуже багато. Матеріальна база, яку зберегли, була дуже зношена і потребувала відновлення. 2010 рік по праву можна вважати початком розквіту дитячого садка . Сільським головою було обрано Пиркала Олексія Вікторовича, який з ентузіазмом приступив до своїх обов’язків. Не залишилися поза його увагою і проблеми дитячого садка. В першу чергу був збудований новий паркан навколо дитсадка (2011 р.), оновлений фасад, оформлений парадний вхід, збудовано басейн з водоспадом, посіяно газони (2012 р.), перекритий дах (2013 р.), встановлено нове обладнання дитячого майданчика, відновлено систему опалення молодшої групи (2014 р.), проведено воду та каналізацію на молодшій групі (2015р.), зроблено ремонт старшої групи (2017 р.). Невпізнанно змінилась територія дитячого садка. Завдяки старанням колективу забуяли численні барвисті клумби, зазеленіли доглянуті газони. Станом на 1.01.2018 року – завідувач Броварківським закладом дошкільної освіти Приступ Л.Д., вихователі – Ізосіна Л.С., Бабич Н.М., Проноза Т.В., помічники вихователя Годердзішвілі Л.О., Приступ Т.О.,музичний керівник Приступ С.В. Дитсадок відвідує до 30 дітей.
У 2018 році дитячий садок відсвяткував свій півстолітній ювілей. Зібралося безліч гостей – колишні працівники, вихованці, батьки, колеги з інших садочків району, представники місцевої та районної адміністрації. Силами працівників та вихованців було підготовлено чудовий концерт (див. розділ «Ювілей 50 р»
В 2020р внаслідок реформи децентралізації наш заклад був підпорядкований Відділу освіти ,культури, молоді та спорту виконавчого комітету Градизької селищної ради. Селищний голова Мирослав Носа та начальник відділу освіти Марина Ніценко велику увагу приділяють покращенню матеріальної бази закладу. Адже на фоні новостворених дитячих садків, в відновлення яких вкладались мільйони гривень, наш садок виглядав не дуже. Матеріальна база була застаріла і потребувала капітального ремонту.
Але 24 лютого 2022 року почалася війна. З перших же днів наші дівчата почали активно допомагати фронту. Спочатку плели маскувальні сітки .Повесні посадили город і влітку стали виготовляти борщові заправки та різні овочеві консерви для потреб військових. Систематично передавли волонтерами передачі на фронт .А над 3 ротою 130 батальйону територіальної оборони взагалі взяли шефство. Власними силами з мінімальними капіталовкладеннями (як постійна традиція) було облаштоване укриття в погребі.І в листопаді ми одні з перших прийняли дітей. Знову задзвенів дитячий сміх в стінах садочку.
.Життя, попри війну, продовжувалось. Дякуючи проекту з енергозбереження, який фінансувався Інноваційним фондом ЄС, вдалося нарешті замінити вікна на металопластикові. зроблено космети
Взимку 2023 освоїли виготовлення окопних свічок. Разом з батьками зробили перші 500 шт маленьких «гурмешок».А вже на слідуючу зиму почали виготовляти свічки в значно більших масштабах. Прийшлося залучати спонсорські кошти. Адже лише парафіну використали майже 200кг.(див.розділ «Волонтерство»)